Експозиція 6
Період Руського королівства
Руське королівство – це держава, яка існувала майже півтора століття у Східній Європі, а саме з 1199 по 1349 рік.
Експозиція присвячена славному періоду історії Львова у ті часи та розквіту королівства Русі. Протягом майже двох століть королівство Русі зуміло не тільки вистояти, а й дати гідну відсіч зазіханням на її територію з боку сусідів. В сюжеті представлені історичні постаті того часу.
Лев Данилович, син короля Русі Данила Романовича, мужній воїн і полководець, не дав королівству розсипатись на уділи, приєднав Люблінську землю і частину Закарпаття. За часів його правління продовжували розбудовувати міста, споруджувати кам’яні будівлі, розвивати торгівлю і мистецтво.
Констанція, дружина Лева Даниловича, угорська принцеса, дочка Бели IV, стала відданою соратницею чоловіка, виконувала дипломатичні місії, через свої родинні зв’язки впливала на позицію деяких європейських королівських родин щодо відносин з Руським королівством.
Від початку XIV століття Галицько-Волинське князівство почало відходити від залежності Золотої орди. Керування державою перейшло до Юрія, сина Лева Даниловича та угорської принцеси Констанції.
Юрій Львович, як і його відомий дід Данило Романович, був коронований і титулювався як король Русі та князь Володимирський. Після смерті батька під владою Юрія опинилися всі землі Королівства Русі. Столиця була перенесена зі Львова до Володимира. А 1303 року королівство повністю звільнилось від ординського впливу.
Король Юрій I домігся у константинопольської патріархії дозволу на заснування окремої Галицької митрополії, яка стала символом державного суверенітету князівства, сприяла зміцненню його реальної незалежності. А Київська митрополія тоді була переведена з Києва у Володимир на Клязьмі, який на той час знаходився під владою Золотої орди.
Руське королівство за правління Юрія I вело самостійну зовнішню політику, підтримувало відносини з Польщею, Угорщиною, князівствами Німеччини, а також із Литвою і Тевтонським орденом.
У XIII-XIV століттях у Львові почали стрімко розвиватись ремесла. З’явились групи ремісників, які володіли сотнею професій: кравці, слюсарі, мечники, ковалі, сідлярі тощо. Згодом вони стали об’єднуватись у цехи та корпорації. Ремісники становили значну частину населення міста, а їхні представники навіть потрапляли до складу міського патріціату, де головні місця посідали купці.
Найбільшими громадами у Львові на той час були русинська, німецька, вірменська, татарська та сарацинська, на місце якої потім прийшла єврейська громада.
Містом правив війт, тобто керівник місцевого управління. Першим війтом був німець Бертольд Штехер, а першим війтом русинського, власне українського, походження став Миколай Русин.