06_02_князь_лев - Музей «Львів Стародавній»

“ Князь Лев, син короля Данила…”

Лев – син Данила Романовича, спадкоємець короля. Вважається, що саме на його честь названо засноване Данилом місто Львів, куди сам Лев Данилович вже під час свого правління переніс столицю з Холма.

“Князь думен і хоробор”, “винахідник машин для здобуття міст”, як називали його хроністи, блискучий полководець Лев Данилович (бл. 1225–бл.1301) протягом свого довгого життя практично не злазив з коня. Він ні в чому не уступав своєму славетному батьку. Ще з 1241 р. він брав участь у всіх походах батька, особливо відзначившись у чеському поході 1253 р. Він зумів зібрати у 1264–1269 рр. королівство Русі, яке розсипалося на уділи і, ставши його сюзереном, активно втручався в європейські справи, брав участь у боротьбі за литовську (1267–1269), угорську (1273–1274, 1291), австрійську (1277–1278), і польську спадщини (1280–1282, 1288–1291), претендуючи на польський престол після смерті бездітного шурина Болеслава Сором’язливого (1280–1282). Свою залежність від чорноморського улусбека Ногая, він використав, залучаючи до своїх походів ординські війська, зокрема для походів у Литву (1277–1278) та Угорщину (1281, 1283, 1285, 1287). Врешті правитель Золотої Орди Тулу-Буга, намагаючись ослабити Ногая і Лева Даниловича, сприяв відділенню Волинської землі і, навіть, тримав в облозі Львів зимою 1288/1289 рр. Леву Даниловичу вдалося приєднати Люблінську землю і частину Закарпаття (комітати Берег і Земплин), відновити єдність королівства Русі (після 1292) і з допомогою Ногая приєднати Київську землю. Він вміло укладав військові союзи з Угорщиною (підтримкою якої як зять короля Бели IV і шурин короля Стефана V користувався з 1264–1271 рр.), литовськими і польськими князями та королями Чехії. При ньому кордони королівства досягли найбільших розмірів. За часів Лева Даниловича продовжувався розвиток міст, кам’яного будівництва і торгівлі, а також малярства та музики. Ховаючись від монголів у монастирі в Старому Сончі у 1288–1289 рр., княгиня Констанція навчала черниць багатоголосому співу. Подальший розвиток набули канцелярські документи, зокрема закріплення земельних надань. Але князь-воїн не потурбувався про власного літописця, тому відомості про нього зберегли літописці і хроністи ворожих йому правителів, що досі відбивається в оцінках дослідників.

Prince Lev, the son of king Danylo

Lev was the son and heir of King Danylo of Halycia. It is believed that the city of L’viv, founded by Danylo, where Lev moved his capital from Kholm during his reign, was named after him.

Chroniclers called him “thoughtful and brave” and “the inventor of machines to conquer cities”. Prince Lev (around 1225 — around 1301) was a brilliant military commander, who spent all his long life on horseback. He was equal to his famous father. Beginning from 1241, he took part in all his father’s campaigns, having especially distinguished himself in the war with Czechia in 1253. During 1264 – 1269 he managed to bring together all his lands and consolidate his kingdom, that was falling apart, disintegrating into apanages. Having become the ruler, he was actively involved in the European politics, specifically, in the disputes and wars for Lithuanian (1267–1269), Hungarian (1273–1274, 1291), Austrian (1277–1278), and Polish (1280–1282, 1288–1291) succession, as well as tried to seize the Polish throne after the death of his childless brother-in-law Bolesław V the Chaste (1280–1282). A vassal of the Tartar Khan Nogai, he had his support during campaigns against Lithuania (1277–1278) and Hungary (1281, 1283, 1285, 1287). Ultimately the Golden Horde ruler Talabuga, who tried to weaken the alliance of Nogai and Lev, helped to invade the land of Volhynia and even sieged L’viv in the winter of 1288-1289. Prince Lev annexed the Lublin land and a part of Transcarpathia (Bereh and Zemplin), restored the unity of the Rus Kingdom (after 1292) and, with the help of Nogai, added the land of Kyiv to his realm. He allied with Hungary (from 1264 till 1271, as the son-in-law of King Bela IV and the brother-in-law of King Stephen V), dukes of Lithuania and Poland and kings of Czechia. Under his rule the kingdom was at the height of its power. The reign of Prince Lev is marked with the continuing growth of cities, thriving trade and arts. The warrior prince did not have a personal chronicler, therefore, all major sources of our knowledge about him are the chronicles of his enemies, which still affects the researchers’ opinions and views of him.

Książe Łew, syn króla Danyła …

Łew był synem Danyła Romanowycza, dziedzicem korony. Uważa się, że miasto Lwów, założone przez Danyła, zostało nazwane ku czci Łewa, gdzie podczas swojego panowania on przeniósł stolicę z Chołmu.

Kronikarze nazywali go myślącym i odważnym oraz wynalazcą maszyn do podbojów miast. Książę Łew (ok. 1225–ok. 1301) był genialnym dowódcą wojskowym, który całe swoje długie życie spędził na koniu. Był równy swemu sławnemu ojcu. Od 1241 roku brał udział we wszystkich kampaniach ojca, szczególnie wyróżnił się w wojnie z Czechami w 1253 roku. W latach 1264‒1269 udało mu się ponownie zintegrować Królestwo Ruskie, które było podzielone na kilka księstw udzielnych, a następnie stał się suzerenem i odegrał aktywną rolę w sprawach europejskich. Był zaangażowany w spór wokół dziedzictwa litewskiego (1267‒1269), walczył o dziedzictwo węgierskie (1273‒1274, 1291), austriackie (1277‒1278), polskie (1280‒1282, 1288‒1291). Pretendował do tronu polskiego po śmierci swojego bezdzietnego szwagra Bolesława Wstydliwego (1280‒1282). Swoje uzależnienie od wodza Noghaja wykorzystał do zaangażowania Złotej Ordy w swoich kampaniach, czyli:

w wojnie z Litwą (1277‒1278) oraz w kampaniach węgierskich (1281, 1283, 1285, 1287). W próbie osłabienia wodza Noghaja i księcia Łewa, chan Złotej Ordy Tole Buka sprzyjał oddzieleniu Wołyniu, a nawet trzymał w oblężeniu Lwów (zimą 1288‒1289). Po 1292 roku książę Łew przejął ziemię lubelską i część Zakarpacia, przywrócił jedność Rusi i z pomocą Noghaja ponownie zintegrował ziemię kijowską. Umiejętnie zawierał sojusze wojskowe z Węgrami, których królem był jego teść Bela IV, a później jego szwagier Stefan V, a także zawierał sojusze z królami litewskimi, polskimi i czeskimi. Za czasów księcia Łewa wielkość granic Rusi osiągnęła maksimum. Jego panowanie naznaczone jest dalszym rozwojem miast, rozległymi budowlami, a także rozkwitem handlu, sztuki i muzyki.

Wojowniczy książę zdecydował się nie zatrudniać osobistego kronikarza, dlatego też wszystkie główne źródła naszej wiedzy o nim to kroniki jego wrogów, co nadal wpływa na opinie i poglądy badaczy na jego temat.